Літопис

За матеріалами книги Перерви В.С.

cerkov_18_vekaУ селі Матюші протягом кінця XVIII – початку XX століть змінили один одного два православні храми, освячені на честь Архістратига Михаїла. Церкви присвячені “небесних воїнств”, були вельми поширеним явищем на берегах Росі та Раставиці. Якщо розглядати чотири південні повіти Київщини, то найбільше (76) тут було Покровських храмів, а на другому місці за кількістю (66) вирізнялися саме Михайлівські церкви (дані за 1894 рік)1.

Як свідчать тогочасні автори, “невзгоды и опасности войн” спонукали наших прадідів шукати захисту під Покровом Богородиці та в небесного заступника Архістратига Михаїла, що й позначилося на кількості присвячених їм храмів2.

Щодо дати появи першого храму в с. Матюшах єдиної точки зору не існує. Відомий сучаснийsvyascheniki дослідник історії Білоцерківщини Євген Чернецький стверджує, що Михайлівська церква тут існувала відразу ж після заснування села – в 20-х роках XVIII ст. Це ж підтверджує і знавець старожитностей Київщини Л. Похилевич, який жив ще в XIX ст. У його праці “Сказання о населенных местностях Киевской губернии” зазначено, що в історичних документах 1740 і 1746 рр. “об ней говорится, как о давно существующей”. Ці документи до нашого часу не дійшли, а тому ми можемо лише вірити словам Л. Похилевича. Ті ж документальні акти, що збереглися (зокрема, клірові відомості), подають різну інформацію про спорудження Михайлівської церкви – 1741 і 1747 роки3. Однак, з інших джерел відомо, що вже в 1729 р. до Матюшів було призначено священика – о. Григорія Шарая, а тому дати з клірових відомостей, очевидно, були датами кардинального оновлення храму. (Коли церкву ремонтують зі зрушенням престолу, то її після ремонту переосвячують і рік переосвячення досить часто фігурує в якості дати заснування храму).

kadiloПроте, як би там не було – близько півтори сотні років саме з цим храмом у наших прадідів
були пов’язані найважливіші моменти їхнього життя. Наприкінці XIX століття стародавню церкву розібрали і ми лише приблизно можемо відтворити її словесний портрет. У 1807 р. було складено опис майна матюшівської церкви, який дозволяє уявити першу Матюшівську церкву.

З плином часу споруда церкви руйнувалася та й ставала вельми тісною для все зростаючої кількості прихожан.

Поки існувало кріпацтво (до 1861 р.), у наших предків не було можливості спорудити в Матюшах новий храм. Але після скасування кріпацької залежності і сплати викупних платежів мешканці села вирішили замінити свій стародавній храм новим.

І в 1891 р. помічнику Київського митрополита – єпископу Іринею було надіслано з Матюшів
proshenie листа з прохання благословення на будівництво нового храму.

Це прохання наших прадідів було завірено печаткою сільського староста. Крім того, лист супроводжувався зверненням благочинного священика з м. Білої Церкви о. Арефи Кукулевського, який керував церковним життям білоцерківської округи. В листі зазначалося:

“Смиреннейше представляю на архипастырское Вашего Преосвященства благоусмотрения прошение причта и прихожан Свято-Михайловской церкви с. Матюшей о разрешении им начать постройку новой церкви с проектом постройки и планом местности Долг имею присовокупить, что существующая в с. Матюшах церковь крайнє ветха, слишком тесна по вместительности и очень неблаголепна как по внешнему, так и по внутреннему своєму виду. Устройство новой церкви в с. Матюшах вынуждается силою самих обстоятельств”4.

У Києві з благословення єпископа Іринея зібралося засідання членів київської духовної консисторії (своєрідний уряд Київської митрополії) у складі відомих всій Київщині протоієреїв: Петра Лебединцева, Олексія Колосова, Олександра Браїловського, Климентія Фоменка та Никифора Петрушевського. Перший і найвідоміший з них – о. Петро Лебединцев – певний час служив у Білій Церкві, був тут на посаді благочинного і добре знав місцеву ситуацію. Відповідно, проблем з вирішенням цього питання не виникло консисторія рекомендувала єпископу Іринею благословити будівництво в Матюшах.

Наші далекі попередники дружно взялися до роботи і через два роки матюшанські прихожани повідомили до Києва про завершення спорудження храму: “Донося Вашему Преосвященству о том, что постройка новой церкви в с. Матюшах Васильковского уезда приходит к совершенному концу, смиреннейше просим разрешить разобрать старую церковь, так как она заграждает собой главный вход в новую церковь и препятствует производству постройки ограды вокруг новой церкви; материал же из нее годный можно сложить и при первой возможности построить из него на кладбище часовню. Остальной же материал употребить на ремонт школьного здания (на той час у Матюшах вже була діюча школа), а негодный – на печение просфор для церковного богослужения”5.

Однак, з Києва відповіли, що стару церкву Архістратига Михаїла можна буде розібрати лише після освячення нового храму – щоб прихожани не залишалися без богослужіння. Прихожанам с. Матюшів нічого не залишалося, як попросити архієрея “разрешить освятить новый храм” – що вони і зробили 13 листопада 1894 р. На звороті цього прохання був напис благочинного Арефи Кукулевського, завірений його печаткою: “Сим с приложением казенной печати удостоверяю, что новая церковь в селе Матюшах действительно уже совершенно окончена и совершенно готова к освящению, за исключением вставки иконостаса, каковой, по уверению подрядчика, из старой церкви может быть перенесен и установлен в течении 3-4 дней”6.

Kievskie_epar_vedomostiСаме о. Арефі Кукулевському (він був священиком білоцерківського храму Марії Магдалини, що на Заріччі) випала честь освячувати новий храм Архістратига Михаїла. Разом з благочинним о. Арефою служило ще 12 священиків з ближніх і дальніх населених пунктів Київщини, а диякона з чудовим голосом наші прадіди запросили навіть з Києва. Надовго запам’яталося матюшанським мешканцям це торжество. Писали про нього і в тогочасній пресі. Особливо детальною і відвертою була одна зі статей в “Киевских епархиальных ведомостях”.

Так в селі з’явився новий храм архістратига Михаїла. Він мав на віки стати центром духовного та громадського життя матюшанських мешканців. Однак, через два десятиліття після завершення будівництва до влади прийшли більшовики, котрі робили все можливе, щоб їхня партія посіла місце Бога у свідомості наших предків.


  1. Перерва Володимир. Православне Надросся у XIX столітті. Біла Церква, 2004 р. -С. 9
  2. Антонов В.. Воронов А. Памятная книжка Киевской епархии. – К._ 1882. – С. 23
  3. ЦДІАУ в м. Києві. – Ф. І27. – Оп. 1011. – Спр. 352. – Арк. 233; Сир. 361. – Арк.
  4. ЦДІАУ в м. Києві. – Ф. 127. -Оп. 863. – Спр. 117. – Арк. 1
  5. Там само. – Арк. 5
  6. Там само. – Арк. 9

2 комментариев к “Літопис

  1. Слава Богу!
    Щиро вітаю усіх парафіян та настоятеля храму Святого Архистратига Михаїла с. Матюші, протоєрея Петра зі святом відкриття власної сторінки храму в електронному просторі!
    Сьогодні, для тих, хто за волею Божою, знаходиться далеко від рідних місць, відкрита можливість відвідати рідний храм дуже просто, – натиснувши клавіші свого перонального комп’ютеру.
    Дякувати Богові, попри відстані та погодні умови, ми можемо підтримати один одного та помолитися разом.
    З нетерпіням будемо чекати від вас Благовіствування!!!
    Ангела хранителя! Многая і благая літа всім!
    З любов’ю та великою радістю про Славу Божу та ваші звершення, р. Б. Вікторія

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *