Майже три століття, (ХVIII-XХ) в селі Матюші у церкві святого архистратига Михаїла служили різні духовні особи і кожний з них залишив по собі згадку в історії храму та села…
З джерел стало відомо, що в 1729 році до Матюшів було призначено одного зі священників – о. Григорія Шарая.
Наприкінці XVIII – початку XIX століть при матюшанській церкві Архістратига Михаїла певний час служили представники славетної духовної династії – Садовських. Першим настоятелем храму був о. Феодосій Садовський, котрий служив у Матюшах майже чотири десятиліття – з 1778р. по 1816р. Його батько – о. Кирил – теж був священником у ХVIII столітті. Про отця Феодосія відомо, що: «В 1778 г. месяца июля 9 дня униатским митрополитом Леоном Шептицким рукоположен во священники к сей матюшанской церкви. А 1794 г. месяца октября 9 дня белоцерковской округи благочинным протоиереем Иоаном Крупою в благочестие присоединен, а 1800 г. декабря 3 дня грамотою архиерейскою снабжен»1.
Матюшанський батюшка не мав семінарської чи академічної освіти – він вчився від свого батька-священника. У клірових відомостях зазначалося, що о. Феодосій «в школах не обучался», однак «исправен» і «поведения честного». Він любив і поважав своїх прихожан, і вони своєму пастирю віддячували добром. Священнодіяв о. Феодосій на парафії аж 40 років.
У 1816 р. настоятелем матюшанського храму став його син – священник Іоанн Садовський2. На відміну від свого батька о. Іоанн закінчив Київську академію, де навчався «по философии». Певний час він служив дияконом у батьківській парафії, а з 1816 по 1846 рр. – був духовним наставником православного населення с. Матюшів. У 1831 р. його призначили на посаду духовного депутата, і він брав участь у судових засіданнях, коли там розглядалася справа, що стосувалися духовного відомства. Це призначення свідчило про високий авторитет матюшанського пастиря серед окружного духовенства.
Разом з дружиною Мотроною о. Іоанн виховав чотирьох дітей – Платона, Лева, Олександру й Варвару.
У подальшому церковна влада почала протидіяти спадковості парафій, і о. Іоанн був останнім представником матюшанської гілки династії Садовських.
У 1846 р. настоятелем церкви Архістратига Михаїла став виходець з російської глибинки – священник Іоанн Вознесенський, котрий був сином паламаря з с. Лужецького Новгородського повіту Новгородської губернії. Перед призначенням до Матюшів він закінчив духовну семінарію і певний час був священником у селі Княжичах, що під Києвом. Незважаючи на те, що пастир прибув з далекої Новгородщини, він швидко знайшов спільну мову з місцевими прихожанами. Священствував о. Іоанн тут рівно два десятиліття – з 1846 по 1866 рр. Діяльність матюшанського пастиря була відзначена духовним начальством – в 1860 р. «за усердное старание к благолепию храма Божия Его Высокопреосвященство митрополитом Киевским» о. Іоанна було нагородженно набедреником3.
Батюшка рано овдовів і самотужки виховував чотирьох дітей – Лева, Іоанна, Василія та Ольгу. В 1862р. Лев Іоанович навчався в семінарії, а Іоанн та Василій – у духовних училищах.
У 1866 р. до Матюшів прибув інший пастир – о. Афанасій Помазанський – син священника з с. Ставище Сквирського повіту. Він мав семінарську освіту й певний час священнодіяв у церкві с. Очеретної4. Клірові відомості характеризують його позитивно: «чтение, пение, катехизм и все предметы, относящиеся к священнической должности, знает хорошо, поведение честного»5.
У 1879 р. до Михайлівської церкви було рукопокладено випускника Київської духовної семінарії о. Іоанна Волошкевича, котрий перед цим служив в одному з храмів Бердичівського повіту (с. Волоські Мехернці). Серед нагород пастир мав набедреник, вручений Київським митрополитом Філофеєм (Успенським).
Останнім духовним наставником матюшанської парафії в ХІХ ст. став священник Василій Клебановський, під його керівництвом наші предки спорудили в селі новий храм на честь Архістратига Михаїла (1894 р.).
О. Василій Клебановський ще у 1882 р. закінчив семінарію, а через два роки став священником у с. Демидівці Київського повіту. А у 1890 р. його перевели до Матюшів, де він розпочав будівництво нової святині. Крім того, батюшка обіймав важливі посади в єпархіальному відомстві – був помічником благочинного; цензором проповідей, що складалися окружними священниками; ревізором церковнопарафіяльних шкіл Васильківського повіту (у його відомстві перебувало майже сто навчальних закладів); членом Васильківського відділення єпархіальної училищної ради. За подвижницьку ревну діяльність отець Василій був нагороджений: у 1889р. набедреником, у 1896р. – скуфією, у 1905р. – камілавкою. У 1910р. о. Василія від імені Святішого Синоду відзначили золотим нагрудним хрестом з прикрасами.
У сім’ї о. Василія зростали три доньки й один син. Священик Василій Клебановський служив у Матюшах і в буремному 1917 році.
Священики третього матюшівського храму святого Архістратига Михаїла:
1989-1992рр. – протоієрей Іоанн Тарасов;
1992 – 1993 – священник Михаїл Семченко;
1993-1994 рр. – ієромонах Никодим;
1994-1995 рр. – протоієрей Іоанн;
1995-1996 рр. – протоієрей Сергій (ієромонах Анатолій);
1996-1997 рр. – протоієрей Олег Настевич;
1997-2011 рр. – протоієрей Миколай Тищенко;
З вересня 2011 р. настоятелем храму є протоієрей Петро Довгун.
_______________
1 – ЦДІАУ у м. Києві – Ф.127 – Оп. 1011. – Спр. 325. – Ак. 96
2 – Там само. – Спр. 345. – Арк. 196
3 – Там само. – Оп. 1011. – Спр. 365а. – Арк. 224
4 – Там само. – Спр. 597. – Арк. 43
5 – Там само. – Спр. 367. – Арк. 271
6 – ЦДІАУ у м. Києві – Ф.127 – Оп. 1024. – Спр. 3794а. – Ак. 236
За матеріалами книги В.С. Перерви,
«Білоцерківщина – край православний: з історії Церкви та школи»