Незабутнє паломництво до святинь Почаєва

DSC_6522-0018 квітня від храму Архістратига Божого Михаїла відправилась група паломників з Білої Церкви, Сквири, Матюшів до Свято-Успенської Почаївської Лаври (Тернопільська обл.). І хоч паломництво традиційно є пішим, проїхати 6 годин по наших дорогах є, в певному смислі ─ подвиг. Цього разу паломництво тривало три дні з двома ночовками у Почаєві.

З благоговінням та духовною радістю паломники доторкнулись до святинь Почаївської обителі: чудотворних ікон, святих мощів преподобних Іова та Амфілохія Почаєвських; потрапили до печерки преподобного Іова, де звершили сугубу молитву. Протягом свого перебування вірні побували на Богослужіннях в усіх відкритих храмах Почаївської Лаври, а також у Свято-Духівському чоловічому монастирі. В останньому священик Петро кожному вірному одів хрест преподобного Никити Стовпника, який Преподобний носив протягом всього свого життя. У Свято-Духівському монастирі вірні мали честь скуштувати монастирської трапези. Ділячись враженнями, казали, що їжа була скромна, але дуже смачна, бо приготовлена на молитві. Керівник паломницької групи, священик Петро разом із вихованцями недільної школи, які також взяли участь у поїздці відвідав Свято-Покровську церкву у селі Старому Почаєві. Ця церква була збудована у 1643 році. У храмі, за історичними джерелами, молився Іов, ігумен Почаївського монастиря, пізніше прославлений у лиці преподобних.

9 квітня відзначила своє День народження одна із паломниць, учениця недільної школи Бондар Аміна. Тортів не було і друзі не всі, але щирі вітання, церковні подарунки та причастя Святих Христових Таїн − це справді незабутній, по-християнськи відзначений, День народження.

 10 квітня, у неділю, наші паломники причастившись Тіла і Крові Христових у Свято-Троїцькому соборі Лаври, відвідали монастирське кладовище, де помолились на могилці преподобного Амфілохія Почаївського. По дорозі додому всі мали можливість звершити молитву у жіночому монастирі святої праведної Анни у селі Онишківцях Рівненської області та зануритися у святе джерело з холодною-прехолодною водичкою.

Повертались додому в роздумах та самоаналізі, адже доторкнулись до святині, до Бога ─ і саме це преображає, змінює людину, робить її духовно багатшою.

Слава Богу за все!!!

Прес-служба Михайлівського храму

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *